Трохи світла на чехословацьку історію: Їндржих Носек та Art Library Project

21 серпня 1968 року Радянський Союз — разом з кількома іншими членами Варшавського договору — сотнями тисяч солдат вторгся у Чехословаччину. Їхньою метою було зупинити поточну політичну лібералізацію країни, відому як «Празька весна», і це їм вдалося. De facto контроль Радянського Союзу над країною залишався до 1989.

«Ми жили за подвійним парканом зі сталевим і колючим дротом з нічийною територією посередині, — пригадує редактор Вікіпедії Їндржих Носек. — Вздовж кордону були солдати з «калашами» і собаками, щоб не допустити перетину зсередини, а не прости якогось гіпотетичного ворога зовні. Секретна поліція і широка мережа інформаторів слідкували за нашими особистими справами. Декого з моїх друзів допитували й ув’язнили».

Вторгнення також принесло кару за вираження вестернізованої культури, з якою Носек і його покоління якраз почали активно себе ідентифікувати. «На всіх вплинула культура хіппі, — розповідає він. — Довге волосся, алкоголь, вільна любов, сильна опозиція до владної “еліти” і пацифізм, хоч наркотики зовсім трохи. Ми слухали західну музику і читали західні книжки».

Його досвід з цими засобами інформації, забороненими чи ні, переріс і пожиттєву любов до мистецтва, літератури, театру, музики й архітектури.

Носек почав навчатися в університеті у 1969, якраз після вторгнення. У цей час він витрачав гроші, зароблені на дивних роботах, зате часто купував мистецькі книжки з єдиного у Празі магазину, якому дозволено було торгувати закордонною літературою. Також йому випадала можливість доторкнутися до сучасного західного мистецтва на неофіційних виставках. Це там Носеку вдалося заприязнитися з численними молодими празькими митцями і письменниками, дехто з яких продовжував творити незважаючи на пронизливий політичний клімат.

Носек закінчив університет наприкінці 1970-х, отримавши диплом з біології, і далі став біохіміком. Невдовзі після Оксамитової революції 1989-го року, що принесла країні демократію, його обрано головою культурного комітету Інституту молекулярної генетики Академії наук. Він також був членом культурної ради при міській раді Праги 7 у 1990-х.

Писати у Вікіпедію Носек почав у 2011 році, невдовзі після того, як змушений був піти з роботи, яка займала весь час і не залишала часу ні на дріб’язкові хобі, ні на пристрасті всього життя. «У ситуації глибокої особистої кризи це стало рятівним човном» — говорить він. Він поринув у Вікіпедію, коли пошук в інтернеті якихось митців з його колекції — засновників і лідерів сучасного чеського мистецтва шістдесятих років — не давав результатів. Його галуззю стала ніша, яку Носек знав, що може заповнити. «Вікіпедія стала основним джерелом інформації — я почував неймовірний тягар відповідальності за те, щоб робити достеменно якісний внесок» — говорить він. Все ж, він втягнувся; перша стаття з’явилася у жовтня 2011-го про Яна Хладіка, нині відомого за свій портрет скульптора Альберто Джакометті.

Невдовзі після цього, Носек заснував Art Library Project, який початково мав на меті розширити суму знань Вікіпедії про історію чеського мистецтва статтею, що відповідає або перевершує професійні стандарти. Такої високої планки може бути тяжко досягти, каже він: «Створення нових статей про митців і твори мистецтва передбачає штудіювання літератури у бібліотеці, часом упродовж кількох тижнів; а ще відвідання виставок, галерей та студій митців. Може бути багато ходіння. Більшість вікіпедистів не приділяють не можуть приділити так багато часу такому глибокому дослідженню. Місія [Art Library Project] полягає в тому, щоб знайти нових редакторів серед студентів, що вивчають історію мистецтва, і заохотити інших редакторів писати про мистецтво».

На запитання про причини започаткування цього проекту, Носек відповів так:

 
З часом фокус проекту змістився до отримання цифрових репродукцій творів чеського мистецтва (і портретів самих митців) для Вікісховища, вільного медіарепозиторію, де зберігається більшість зображень, використаних у Вікіпедії. «Фотографії роботи митця, що ілюструють твір, очевидно більш важливі, ніж описи» — вважає він, тож докладає «часоємних і часто марних зусиль, щоб зробити, отримати чи відсканувати фото й отримати усі потрібні дозволи від митців, спадкоємців чи правовласників».

Як наслідок зусиль Носека та інших, сьогодні Art Library Project може похвалитися портретами, творами та скульптурами понад сотні різних людей. Важлива частка цього контенту отримана з колекцій шести різних культурних установ Чехії, з якими Носек домовився про офіційну співпрацю. Хоча такі установи мають чесно зароблену репутацію консерваторів щодо своїх надбань, однак Носек говорить, що йому вдалося пробитися, як тільки він проник до Національної галереї у Празі, володаря найбільшої колекції творів мистецтва у Чехії. «Відколи вони приєдналися до проекту і надали високоякісні фотографії своїх значущих творів, стало набагато легше просити інші галереї про подібні фото з їхніх колекцій або отримувати дозвіл зробити наші власні професійні фото на їхніх виставках» — розповідає Носек.

У Вікісховищі тепер є такі роботи:

• «Старший говорить меншому» (1969), автор Карел Непраш
• «Боксер» (1968), автор Богумил Земанек
• «Як виховувати палицею» (1969), автор Збишек Сіон
• «Каддіш» (1968), автор Алеш Весели
• «Танець одного молодика» (1967), автор Рудольф Немец
• «Noli tangere circulos meos» (1960), автор Ян Кобласа

Ed Erhart, Senior Editorial Associate, Communications, Wikimedia Foundation
Переклад

Can you help us translate this article?

In order for this article to reach as many people as possible we would like your help. Can you translate this article to get the message out?

Start translation