Чого я навчився: Вікіфотошкола в Сербії

Translate this post

RADNA U HEMIJSKOJ LABORATORIJI.jpg
Учень працює над експериментом. Фото MILOS ALEKSANDRIC, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

Однією з речей, які подобаються Неді Сумаков у відвідуванні Наукового центру Петніци (PSC) — це доступ до професійного обладнання та людей, що займаються фотографією, а також атмосфера розслабленості під час роботи. «Фотолабораторія доступна 24 години на добу!» — каже вона.

Студенти працюють над знімками. Фото IvanaMadzarevic, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

PSC — автономна й незалежна організація, що займається розвитком наукової культури, наукової грамотності, освіти й культури. Упродовж року PSC організовує різноманітні практичні заняття та тренінги, які приваблюють велику кількість старшокласників — тож однією з цілей Вікімедіа Сербія (WMRS) було стати їх партнерами. Оригінальна ідея полягала у тому, щоб провести перше практичне заняття у Петніці, яке у результаті вилилось би там у діючу програму.

З цим на думці, ми спланували Вікіфотошколу — триденну фотошколу з лекціями та практичними заняттями, організованими у Науковому центрі Петніци, для всіх учасників, зацікавлених в отриманні навичок зйомки хімічних експериментів.

Практичне заняття у Петніці. Фото IvanaMadzarevic, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

Нашою ціллю було створити високоякісний мультимедійний контент у Вікісховищі на тему, що була не дуже добре висвітленою у проекті. Ми потім мали включити його до статей Вікіпедії для оживлення наших головних цільових груп та знайомства їх з ліцензіями Creative Commons та вікіпроектами. Ці цільові групи включали не лише учнів, а й вчителів та співробітників, які можуть бути залучені до просування місії Вікімедіа.

Наше пояснення проекту почалось з людей, що прийшли до Петніци: вони мають схожу з багатьма у русі Вікімедіа мотивацію, яка полягає в тому, що студенти не отримують винагороду за заняття (відвідувати не обов’язково й вони не отримують оцінок). Вони просто приходять вчитися і покращувати свої навички. Ми також припустили, що навчання цих цільових груп використанню Вікісховища та ліцензій CC є першим кроком до подальшої співпраці. Ми сподівались, що це дасть нам багато мотивованих волонтерів, які здатні працювати у Вікіпедії чи Вікісховищі.

Урок, яким поділились: коли фокусуєтесь на прирості вмісту, знайдіть баланс між якістю й охопленням

Упродовж трьох днів учасники відвідували лекції та практичні заняття з фотографії, проектів WMRS, Вікісховища та ліцензій CC. Ідеєю було, щоб кожна особа успішно обрала ліцензію й зробила внесок у Вікісховище принаймні одною роботою гарної якості й використала цей контент у якомусь іншому проекті Вікімедіа.

На запитання про ставлення до вікіпроектів, Неда каже, що вона їх підтримує, оскільки вони можуть бути корисними для молодих людей: «Спочатку у мене були проблеми із завантаженням фотографій до Вікісховища, однак я швидко зуміла вирішити цю проблему завдяки допомозі наставника», — стверджує вона. Практичні заняття пройшли чудово, атмосфера була прекрасною, учасники були дуже зацікавлені в отримати знання від своїх лекторів. Найдивовижнішою річчю для них було використання своїх фото у статтях Вікіпедії не лише сербською, а й іншими мовами.

Нам вдалось отримати високоякісний вміст, оцінений як інструментом «Гарні фотографії» Вікісховища, так і професійними фотографами через аналіз фото у самій фотошколі.

Фото Kjovana, на умовах ліцензії CC-BY-SA 4.0.

Хоча ми й досягли нашої цілі щодо збільшення кількості вільного вмісту на Вікісховищі, ми не отримали так багато фото на Вікісховищі, як ми передбачали.[1]

Учасники були дуже зацікавлені у якості фотографій, тому варіант завантаження неідеальних зображень навіть не розглядали. Хоча інструктор і показував їм, як редагувати фото під час практичного заняття, а також покращувати їх якість, не було достатньо часу редагувати кожне фото. Ми пояснювали, що гарна якість фотографій є плюсом, однак також є істинним те, що фото звичайної якості є кращим варіантом, ніж відсутність фото взагалі. Попри це, вони вирішили, що кращим варіантом буде завантаження фото після їх редагування, однак після завершення практичних занять учасники не затримались.

Однією з речей, яких ми навчились, є те, що потрібно працювати над комунікацією з учасниками через списки розсилки електронної пошти та групи в соціальних мережах: надсилати їм нагадування, брошури з інструкціями як редагувати (на випадок якщо вони забули правила), кликати їх на заходи (такі, як виставки, фототури, редафони), організовувати деяку діяльність у їх містечках — це ключові речі, що можуть бути ефективними. На практичному занятті у Петніці, ми зрозуміли, що гарною з точки зору мотивації дією було б попросити учасників обрати найкращі фото, надрукувати їх та відкрити невелику виставку, яка б представила результати проекту. Коли ми запитали, що б він змінив, Мілош Александріч, учасник заходу, зазначив, що він би змінив рекламу заходу, щоб залучити більше освітян. Він також подумав, що Вікіфотошкола може займати кілька днів, щоб було більше часу на різноманітні заняття.

Що далі?

У плані на 2016 рік, ми не плануємо продовжувати Вікіфотошколу в Петніці. Подальші співпраці можливі, однак ми маємо подумати над тим, щоб змінити мотиваційні фактори, використати інші підходи. Створення фото- та відеоматеріалів завжди є найпростішим способом оживити нових волонтерів; однак навіть так завжди є виклики при завантаженні фото й відео. Ми також розглядаємо варіант проведення стандартних практичних занять з Вікіпедії без фотошколи. Це буде мати більший фокус на редагуванні, аніж завантаженні вмісту. Для плану на 2016 рік, ми прийняли два проекти запропоновані інструкторами з Вікіфотошколи. У цьому сенсі хоча цей проект і не дав очікуваних результатів у вигляді кількості вмісту, ми вважаємо, що він був позитивним аутріч-заходом.

Для 2016 Вікіфотошкола також мала позитивні результаті у вигляді аутріч-зусиль: Марія Гаїч та Владімір Пецікоза, двоє інструкторів та новонавернених редакторів проектів Вікімедіа, запропонували кожен по річному проекту для Вікімедіа Сербія. Це «Гори Валєво через об’єктив» та «Вікі любить бабок», їх обидва було затверджено.

На запитання про те, чому вони продовжують роботу у вікіпроектах, Гаїч каже: «Саме Вікіфотошкола надихнула мене та дала мені уявлення, як зробити так, щоб те, що я роблю (комахи), стало ближчим великій кількості людей, різного віку та інтересів». Пецікоза, інший інструктор, став дуже активним редактором, взявши участь у Вікі любить Землю, Вікікемпі, а також недавно розпочавши виклик #100wikidays. У цьому сенсі хоча цей проект і не дав очікуваних результатів у вигляді кількості вмісту, ми вважаємо, що він був позитивним аутріч-заходом.

References

  1. Ви можете переглянути таблицю Глобальних метрик цієї програми тут

Івана Маджаревіч, Проект-менеджер та Підтримка спільноти Вікімедіа Сербія.
Марія Круз, координатор комунікації та аутрічу Команди з навчання та оцінки, Фонд Вікімедіа.

Ви можете знайти цей та інші уроки, якими поділились, у прогресному звіті Вікімедіа Сербія.

«Що я навчився» — це серія публікацій блогу, що має на меті охопити та поділитись уроками, засвоєними в різних спільнотах Вікімедіа світу. Ці знання виходять з практики програм Вікімедіа, серії програмних діяльностей, що мають спільний, глобальний компонент, поруч з унікальним, місцевим аспектом. Кожного місяця ми ділитимемось новою історією з іншої спільноти задля спільного навчання. Якщо Ви хочете представити урок, який Вам випало засвоїти, дайте нам знати!.

Archive notice: This is an archived post from blog.wikimedia.org, which operated under different editorial and content guidelines than Diff.

Can you help us translate this article?

In order for this article to reach as many people as possible we would like your help. Can you translate this article to get the message out?