Як «Вікіоркестр» виконував польську музику на Вікіманії 2024

Ця стаття є перекладом статті учасниці Wadakuramon, японської вікімедійки та бібліотекарки, чиє справжнє ім’я Юріко Кадокура, яка є авторкою книги «70-річна вікіпедистка розповідає про чарівність бібліотек» (2023), а також членкинею групи користувачів «Вікімедійці Японії» та Вікіоркестру

Що таке Вікіоркестр?

Міжнародний ансамбль «Вікіоркестр» вперше виступив на сцені на Вікіманії 2024 у Катовицях. Ідея цього проєкту була оголошена в червні, коли з’явився заклик до зацікавлених музикантів з руху Вікімедіа. Прототипом для оркестру став WikiEulenOrchester, який виступає на щорічній конференції WikiCon німецькомовної спільноти Вікіпедії. Лукас Мезґер, учасник WikiEulenOrchester, хотів зібрати ансамбль для цієї Вікіманії, щоб вшанувати приймаюче місто Катовиці, яке було назване Містом музики ЮНЕСКО.

Дев’ятнадцять учасників спільноти з різних країн світу відгукнулися на заклик приєднатися до Вікіоркестру. Дві скрипки, один альт (я), віолончель, контрабас і два електробаси, дві флейти, кларнет, піаніст, гітара, укулеле, акордеон, перкусіоніст і п’ять співаків. Наша програма складалася з двох творів: спочатку відома фортепіанна п’єса Шопена, провідного польського композитора, в аранжуванні для інструментального ансамблю, а потім сілезька народна пісня. Всі учасники заздалегідь отримали ноти, щоб потренуватися вдома. Фортепіанний твір Шопена був обраний Ноктюрн, опус 9, № 2, який дехто може знати з саундтреків до фільмів. Другою композицією була сілезька народна пісня «Карліку», в якій жінка дізнається про епізод з життя шахтаря на ім’я Карліку. Оскільки пісня виконувалася польською мовою, її запис був поширений заздалегідь, що дозволило співакам підготуватися до виступу вдома. За кілька тижнів до Вікіманії учасники оркестру координували свою підготовку в груповому чаті. Команда організаторів також змогла домовитися про оренду інструментів для тих, кто подорожував на Вікіманію з-за кордону. Ми вирішили дотримуватися повністю чорного дрес-коду, тож я пам’ятала взяти з собою чорний одяг.

Наша перша і єдина репетиція

Після церемонії відкриття ввечері першого дня конференції члени Вікіоркестру зібралися разом, щоб зустрітися за вечерею. Здавалося, що деякі з них вже знали один одного, але я ніколи не зустрічала нікого раніше. На другий день я забрала взятий напрокат альт і трохи пограла в готелі. Це був новий інструмент, але він звучав солідно і яскраво, і у мене не було жодних проблем з грою.

Увечері третього дня ми нарешті провели нашу першу репетицію на головній сцені, яка також повинна була використовуватися для нашого виступу. Спочатку ми узгодили темп і ознайомилися з інструментальними партіями «Карліку», після чого маленький хор почав підспівувати. Оскільки диригента не було, наша перкусіоністка мусила рахувати для нас. Співаки добре відпрацювали польський текст, і в результаті вийшло дуже добре, навіть для місцевих, які нас слухали. Наступною була репетиція Шопена під диригуванням Катрін Кріхель, яка є одночасно вікімедійницею і професійною музиканткою. Для обох творів Лукас також давав нам вказівки, як грати цю музику, і виконавці сумлінно їх дотримувалися.

Головна подія

Четвертого, останнього дня конференції, церемонія закриття розпочалася з виступу гітариста Гереона Калкула (Gereon Kalkuhl). Це була глибока промова про Вікіпедію та музику. Потім Лукас представив Вікіоркестр, його учасників та музику Шопена. Тим часом учасники оркестру, всі одягнені в чорне, вийшли на сцену, і наш диригент приєднався до нас, щоб розпочати виступ. Виступ розпочався з соло на фортепіано, але потім до нього приєдналися інші інструменти, наповнивши зал чарівною мелодією. Учасники повернулися на свої місця під бурхливі оплески, а церемонія закриття продовжилася нагородженням найкращих постерів конференції. Наприкінці церемонії на сцені знову з’явився Вікіоркестр, а Лукас розповів про другий твір, «Карліку», після чого наш барабанщик просигналізувала про початок пісні. Жіночі та чоловічі голоси чергувалися протягом чотирьох куплетів у супроводі додаткових інструментів, включаючи акордеон та укулеле. На останньому такті ми всі кричали «агов!» і підняли руки вгору.

Учасники оркестру, які приїхали з різних країн світу з абсолютно різним музичним досвідом та бекграундом, змогли реалізувати виступ всього за кілька годин репетицій. Я думаю, що це сталося не лише завдяки силі музики, але й завдяки спільним цінностям руху Вікімедіа, які ґрунтуються на співпраці. Вже наступного дня фотографії з виступу були завантажені на Вікісховище, і навіть створена стаття про ансамбль у Вікіданих. Таким чином Вікіоркестр підтримав тему Вікіманії 2024 – «Співпраця відкритих».